середа, травня 29, 2013
Добрий ранок, моя одинокосте!
Холод холоду. Тиша тиш.
Циклопічною одинокістю
Небо дивиться на Париж.
Моя муко, ти ходиш по грані!
Вчора був я король королів.
А сьогодні попіл згорання
Осідає на жар кольорів.
Мертві барви.
О руки-митарі!
На мольбертах розп‘ятий світ.
Я – надгроб‘я на цьому цвинтарі.
Кипариси горять в небозвід.
Небо глухо набрязкло грозою.
Вигинаються пензлів хорти.
Чорним струсом палеозою
переламано горам хребти.
Струменіє моє склепіння.
Я пастух. Я дерева пасу.
В кишенях дня,
Залатаних терпінням,
Я кулаки до смерті донесу.
Самовитий – несамовитий –
Не Сезан – не Гоген – не Мане –
Але що ж я можу зробити,
Як в мені багато мене?!
Він божевільний, кажуть. Божевільний!
Що ж, може бути. Він – це значить я.
Боже – вільний…
Боже, я – вільний!
На добраніч, Свободо моя.
Ліна Костенко.
вівторок, травня 28, 2013
понеділок, травня 27, 2013
середа, травня 22, 2013
вівторок, травня 21, 2013
Ходили з Нуною в "паркове містечко". Примостилися в романтичній такій місцині і наїлися бутербродів з кохі. Ніч а ми шукаємо місцину де б поїсти. Походили біля озера, розбудили лебедів і утей і угостили їх хлібом. Нуна позичила мені полотенце бо геть чува було. То я скакала як примара серед дерев і як бетмен. Жаби співали вовсю. Давно я вже їх не чула.
понеділок, травня 20, 2013
неділя, травня 19, 2013
пʼятниця, травня 17, 2013
четвер, травня 16, 2013
Нуні, діти Харабочжі віддали книги. Ми передивлялися книги. Перебирали. Відпочиваючи пили м'ятний чай. А увечері пішли на вулицю. Нуна мене трохи провела. Так гарно разом увечері отак пройти по вулиці. Що ми робимо дуже рідко. Треба так частіше. Читаю книгу Юхима Мартича "Мандри на сусідню вулицю". З книг які ми перебирали. Вчора йдучи дивилися з Нуною на велич каштанів. Балакали про тополі. В якій зараз фазі місяць.
11-12-те
середа, травня 15, 2013
Чтение и письмо уменьшают чувство одиночества. Они углубляют и усиливают наше чувство жизни, питают душу. Когда писатели заставляют нас кивать головой от точности их наблюдений,
смеяться над собой или над всем вокруг, у нас появляются новые силы. Нам предоставляется шанс потанцевать с абсурдом жизни, вместо того чтобы страдать от него снова и снова.
Это все равно что петь на лодке во время сильного шторма. Вы не можете противостоять стихии, но пение может изменить настрой тех, кто на борту корабля.
Энн Ламонт























