Угіддя Воронцовського палацу.

Коли стоїш на сходах, а по обидві сторони від тебе височять статуї чотирьох кам`яних левів. Схожих на Аслана`.  Мудро спостерігаючих за світом, звернувши свій погляд на бескінечне море. І ти стоїш посеред цих сходів і теж дивишся на море. Поряд на голову лева сів ворон. Коли дивишся на них, на душі стає спокійно. Дух цього місця, дух Віків. Зверху, біля палацу знаходиться сад. Сад який має свій дух. Дух відчуженості, спокою, забутості. Це місце вселяє в душу величний, всепоглинаючий спокій, тиху велич, наче життя там зупинилося, і стоїть в якомусь очікуванні. Леви нерухомими ізваяннями лежать, сидять в цьому застиглому і померлому часі.