Коли йдеш по майже пустинним вуличкам Андріївського Узвозу. Тихо. Сипле сніг. Проходиш мимо тунелю який веде в двір будинкив. Там на столі стоять два старих грамофона, тихо грає музика. Поряд з ними стоять двоє чоловіків. Прислухаєшся до музики і крокуєш далі. Де-не-де стоять картини. Проходжу мимо картини на якій зображений чоловік спиною, в чорному, довгому плащі. Вона загорнути в целофан, щоб не намокнути. на неї падає сніг, і на целофані видніються краплі. І таке відчуття наче чоловік стоїть не на картині, а
поряд на вулиці.